У середу 1-го жовтня о 18:00 запрошуємо на вернісаж виставки акварелі Ірини Гресик «Місто з пташиного лету», подія відбудеться за участю авторки. Роботи можна оглянути щодня до кінця жовтня з 10:30 до 19:00, вхід вільний.

До Львова художниця повернулась у 2022-му із Запоріжжя. Тут минали студентські роки, а з початком повномасштабної війни з’явилась рубрика “мій акварельний скетчбук”. В експозиції здебільшого цьогорічні акварелі-панорами старого міста, що мимоволі асоціюються з експериментами аерофотозйомок Едмунда Лібанського 1910-20-их років.

Про авторку

Народилася 1956-го року у Запоріжжі. Закінчила Дніпропетровське Державне художнє училище (1975) та Львівський Державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1980). Член Національної спілки художників України з 1988-го. Голова Запорізької організації Національної спілки художників України у 2002-2024-их. Має почесне звання Заслуженого художника України (2006). Доцент Запорізького національного університету.

Працює в техніці акварелі, олійного живопису, графіки.

Авторка понад двадцяти персональних виставок. Учасниця численних колективних виставок, пленерів, проектів, артфестивалів та симпозіумів в Україні, Польщі, Словаччині, Литві, Латвії, Тунісі, Китаї, Індії.

Друзі, приходьте до нас у пʼятницю 12-го вересня о 14:00 на лекцію історика Ярослава Бишкевича «Архітектурні обʼєкти Львова: зміна епох в архітектурному та інших напрямках». Вхід за попередньою реєстрацією на сайті організаторів. «Штука» є приймаючою локацією Днів європейської спадщини - міжнародної ініціативи, в якій Львів з 2011-го року. Запрошуємо!

У понеділок 1-го вересня о 18:00 запрошуємо на вернісаж виставки живопису Соломії Ковтун «Маленьке місто», подія відбудеться за участю авторки. Роботи можна оглянути щодня з 10:30 до 19:00, вхід вільний.

Соломія Ковтун: “Ця виставка про місто , про моє маленьке місто. Насправді міста є великими, але мені подобається знаходити кусочки вулиць, будинків, дахів , брам , вікон і переносити на маленький шматочок полотна. Тоді, якщо постаратись, можна все місто помістити на одну стіну”.

Про авторку

Художник, лікар-офтальмолог. Народилася 1984 року в Золочеві, що на Львівщині. Дитинство та шкільні роки провела у Червонограді Львівської області. У 2007 році поступила у Львівську Національну Академію Мистецтв, факультет декоративно-прикладного мистецтва. У 2008 році закінчила Львівський Національний Медичний Університет імені Данила Галицького. З 2010 року до тепер працює лікарем-офтальмологом. З 2019 - член Національної Спілки Художників України.

Брала участь у проектах «ВЕСЕЛКА» та «ГЕОМЕТРІЯ»; у виставках «Осінній салон», «Пейзажна виставка» та участь у конкурсі «Art competition», що організовувався Центром міської історії Центрально-Східної Європи. Учасниця Всеукраїнських виставок НСХУ та багатьох спільних виставок і проекті в Україні та за її межами. Учасниця міжнародних пленерів у Литві та Польщі.

Виставки ( вибране):

2009 - «Брами», галерея «Зелена канапа» (Львів);
2010 - проект «Місто» в КМЦ «Дзиґа» (Львів);
2011 – «Місто», філія Львівського музею релігії (Червоноград);
2011 - виставка при посольстві України до Дня Незалежності (Відень, Австрія);
2011 – «Кут», галерея «Леміш» (Львів);
2011 - «Те саме», http://artgreensofa.com/?p=302, галерея «Зелена канапа» (Львів);
2013 — «12», http://artgreensofa.com/?p=2018, галерея «Зелена канапа» (Львів);
2015 - «ТІНЬ», галерея «Veles» (Львів);
2016 - «Лінія горизонту», галерея «Зелена канапа» (Львів) / галерея «Бункермуз» (Тернопіль);
2017 - спільно з дизайнером Олесею Гринь створили колекцію одягу «Осінь/Зима 2018», яка увійшла у десятку кращих показів Тижня моди;
2017 - персональна виставка в галереї «Арт на мур «Бастіон» (Івано-Франківськ);
2018 - участь у проекті «Від Романа до Йордана» (Львів);
2018 - групова виставка у Бастіоні (Франція);
2018-2019 - участь у проекті «Під Зорею Пінзеля»;
2019 - участь у Венеційському бієнале;
2022—2023 - участь у благодійних виставках та аукціонах «We and WORLD»;
2024 — спільно з Ярославою Ткачук виставка «Простір» (Івано-Франківськ);
2024- «Колір дому», галерея «Зелена канапа» (Львів).
І зараз втретє виставка в кавʼярні «Штука».

У середу 6-го серпня о 18:00 запрошуємо на відкриття виставки «Rozdil Art Port» — мистецької благодійної ініціативи на підтримку культурної спадщини Роздолу. Протягом трьох тижнів, до 31-го серпня, в кав’ярні-галереї “Штука” на Котлярській, 8 експонуватимуться роботи тринадцяти львівських художників, створені під час пленеру в Роздолі, вхід вільний.

Водночас на сторінці проєкту «Палац Розділ» у соцмережах триватиме онлайн-аукціон, усі кошти з якого буде спрямовано на створення двох нових кам’яних скульптур — копій тих, що були знайдені під землею та колись прикрашали вхід до монастиря отців кармелітів. Сьогодні на його території розміщений Роздільський дитячий будинок-інтернат.

У роки Другої світової війни мешканці Роздолу, рятуючи сакральні об’єкти від знищення, закопали кам’яні фігури, що стояли біля брами монастирського комплексу. Вони пролежали під землею понад пів століття. Лише в незалежній Україні їх вдалося виявити.

Історикиня Оксана Лобко та дослідник Максим Бутченко, вивчаючи історію монастиря та костелу, зафіксували свідчення, що у 1990-х роках у Роздолі справді були знайдені дві сакральні фігури. Один із кам’яних образів виявили на території інтернату — саме там, де колись проходила в’їзна брама монастиря. Іншу скульптуру знайшли біля цвинтарної каплиці.

Обидві скульптури, частково пошкоджені, нині зберігаються в лапідаріумі костелу в селищі Меденичі. Наступним кроком стане створення точних кам’яних копій і повернення їх на історичне місце — при в’їзній брамі монастирського комплексу, де тепер розташований дитячий будинок-інтернат.

Щоб це стало можливим, 25 травня в Роздолі відбувся пленер за участі тринадцяти львівських художників. Учасники пленеру - Ірина Фартух, Ірина Данилів-Флінта, Орест Мацейко, Олена Каменець-Остапчук, Ірина Гресик, Анатоль Остапенко, Ганна Животовська, Ольга Падовська, Наталя Пухінда, Ярослав Стабрин, Діна Турук, Тетяна Казанцева, Квітка Булавіна, – фіксували в олії, акварелі та графіці палац Жевуських-Лянцкоронських, костел та залишки монастирських споруд. Створені полотна стали основою виставки й благодійного аукціону.

«Ми віримо: що б не закопували у землю — фігуру, пам’ять чи надію, — усе це має шанс прорости. А мистецтво дає цьому нову форму», — говорить керівник проєкту «Палац Розділ» Ганна Гаврилів.

Проєкт також має важливу соціальну складову. Вихованці Роздільського будинку друзів, що діє в колишньому монастирі, були співучасниками пленеру разом із митцями.

«Це для нас більше, ніж жест благодійності. Це — включення у процес, коли діти бачать, що пам’ятають не лише про них, а й про простір, у якому вони живуть — формується зовсім інше відчуття гідності, важливості, причетності до чогось більшого», — зазначає Олександра Янович, голова опікунської ради інтернату.

Виставка «Rozdil Art Port» — уже шоста мистецька ініціатива, реалізована командою у партнерстві «Спадщина.UA», кав’ярнею-галереєю «Штука» та місцевими громадами. Раніше подібні події були проведені у Поморянах, Тартакові, Бібрці та Магерові.


Організатори: ТОВ «Палац Розділ», Галерея-кав’ярня «Штука», Благодійний фонд «Спадщина.UA», КЗ ЛОР «Роздільський дитячий будинок-інтернат».

Учасники пленеру: Ірина Фартух, Ірина Данилів-Флінта, Орест Мацейко, Олена Каменець-Остапчук, Ірина Гресик, Анатоль Остапенко, Ганна Животовська, Ольга Падовська, Наталя Пухінда, Ярослав Стабрин, Діна Турук, Тетяна Казанцева, Квітка Булавіна.

Телефон для коментарів +38 (067) 340 02 46

У вівторок 29-го липня о 18:30 в рамках Кіноклубу Олега Яськіва запрошуємо на фільм «Басейн» режисера Жака Дере (Франція, 1969).

Oleh Yaskiv: "Запрошую вас повернутися у час, коли великі актори були великими та ще живими, коли їхні почуття у житті впліталися у почуття на екрані і захоплювали глядачів, коли кіно було запаморочливою магією, яку натхненно творили талановиті люди без допомоги комп'ютерних технологій і політкоректних директив.

"Басейн" - багато у чому еталонна робота. Не лише через зірковий склад акторів, які до того ж майстерно справилися з ролями. Це також приклад філігранного, майже імпресіоністичного зображення засобами кіно багатої палітри чуттєвості та складних стосунків у любовному чотирикутнику.
Через це і жанр фільму визначити складно. Безумовно, це психологічний детектив з жертвою і вбивцею, але це також і драма кохання, яке заблукало у часі. Поза цим, це просто літня, неспішна оповідь про молодість, сонце, море і відпочинок. Якраз те, про що більшість із нас мріють.

У стрічці зіграли по-справжньому великі актори. Двоє з них - Ромі Шнайдер та Моріс Роне - відійшли у засвіти давно і у розквіті таланту, двох інших - Алена Делона та Джейн Біркін - доля вшанувала довгим життям. Долі двох з них - Делона та Шнайдер - колись тісно переплетені у житті, на момент зйомок вже встигли розійтися і фільм став для них спробою відновити стосунки. Саме через це "Басейн" вийшов настільки емоційно наелектризованим, що привернув неабияку увагу критиків та журналістів, а у глядачів і досі викликає щемку ностальгію. Але навіть попри невдалі намагання Делона повернути колишню кохану, стрічка залишилася в історії кіно і продовжує хвилювати, коли зустрічаєшся з нею. Вона, немов антична статуя, красива у кожному кадрі: південними краєвидами, звуками вітру, шумом моря, затінком вілли, вродою акторів, тонкощами стосунків, правдою кохання та руйнівною силою ревнощів.

Для режисера Жака Дере "Басейн" став ключовим у фільмографії, адже з ним він віднайшов своє місце у французькому та світовому кінематографі: майстра екранних детективів, трилерів та екранізацій, майстра настільки доброго, що на його похороні у 2003 році президент Франції Жак Ширак відзначив не лише вроджений смак до оповідей, але й назвав режисера одним з найталановитіших у країні.

"Басейн" - це справжня класика, яку не здолає час. Саме на таких фільмах треба вчитися дивитися класичне кіно і, зрештою, вчитися розрізняти хороше кіно від поганого.

Тому ми, перед і після перегляду, поговоримо трохи більше про те, як правильно дивитись класику і чому одні фільми старіють, а інші - залишаються актуальними для кожного нового покоління. Приходьте".
У вівторок 8-го липня о 18:30 в рамках Кіноклубу Олега Яськіва запрошуємо на фільм «Король говорить» режисера Томаса Гупера (Великобританія, 2010).

Олег Яськів: «Важко говорити про кіно і ширше - про мистецтво - коли говорять гармати. Але ми розуміємо, що говорити потрібно. Дивитися, ділитися, обговорювати, осмислювати. Відкривати глибини думки в інших і здатність їх акцептувати - у собі. Щоб ставати мудрішими, повертати рівновагу, знаходити виправдану радість у повсякденному житті.

Фільм "Король говорить" Тома Гупера, як все велике, не може бути несвоєчасним. Це багатогранне осмислення ролі людини, яка бореться з власною невпевненістю, а підіймає на спротив цілий народ. Це історія англійського короля Георга VI, який напередодні другої світової війни очолив країну, що постала перед смертельною небезпекою. Маючи важку мовленнєву ваду, яка ускладнює його публічну діяльність, він долає не лише її, але й власну політичну невпевненість, стаючи лідером нації. Втім, в епіцентрі цієї драми не політичний чи військовий вимір, а майже інтимний вимір стосунків з дружиною, родиною і людиною, яка повернула королю віру у власні сили та рішучість очолити націю.

Фільм з часу прем'єри не втратив актуальності і вже немає сумнівів, що він став класикою і ще вище підніс стандарти доброго кіно.

Але найголовніше, що після довгої перерви ми побачимося знову. Всі, хто любить кіно, згадував і чекав на Кіноклуб. Звісно, ми говоритимемо ширше - про те, як кінематограф допомагав перемагати на полі бою, ретроспективно і в одночассі, про роль мистецтва, яка хоча й змінювалась у часі війни, але ніколи не слабшала.

Приходьте. Повертайтеся».

У суботу 3-го травня о 15:00 запрошуємо на відкриття виставки "Львів як цукерочка!" і кураторську екскурсію колекціонера та мистецького керівника кав’ярні-галереї “Штука” Євгена Булавіна і художниці та історикині архітектури Тетяни Казанцевої, вхід вільний.

В експозиції вперше представлені розмаїті артефакти солодкого Львова з колекції Євгена Булавіна, а також інтер’єри львівських цукерень на давніх фото та акварелях Тетяни Казанцевої. Ця виставка є згадкою про довоєнний солодкий Львів, відомий на всю Європу і який досі залишається солодкою столицею України. Адже “Світоч” - головне підприємство другої половини ХХ ст. - виникло на основі кондитерських підприємств “Хазет”, “Бранка” і “Фортуна Нова”. Останнє підприємство створено українською підприємицею Климентиною Авдикович за фундації Митрополита Андрея Шептицького.

Говоритимемо про знані кондитерські, зокрема Залевського, а також попередника ‘Галки” - “Франку”. Виставка є подякою тим поколінням, що створювали Львів, та бажанням донести цю солодку історію до львів'ян - яка є ще одним приводом пишатися нашим містом.

У квітні запрошуємо на виставку живопису Елеонори Білінської "Ніч перед Воскресінням". Вернісаж з участю художниці відбудеться у суботу 5-го квітня о 13:00. Експозицію можна оглянути щодня з 10:00 до 19:30, вхід вільний.

“Усі малюнки присвячені Україні і її дітям — трохи нечемним, але завжди любленим”. Цей девіз відчутний у кожній роботі — життєрадісній та добрій. Назви з улюблених пісень, що звучать під час малювання, а про головних героїв сюжетів поговоримо на відкритті.

Про авторку

Народилася 1962-го року у Львові. Закінчила коледж ім. І.Труша та Львівську академію мистецтв. Працювала у техніці малярства на склі 37 років. Зараз зосередилась на олійному живописі. Роботи знаходяться у музейних і приватних збірках України, Канади, США та інших країнах світу.

У січні запрошуємо на виставку живопису Івана Притули "Магія Різдва". Вернісаж із участю автора відбудеться у середу 1-го грудня о 18:00, експозицію можна оглянути щодня з 10:00 до 19:30, вхід вільний.

Різдвяний час - завжди про віру в добро. Про спокій, любов і надію на краще навіть у найтемнішу пору. Зауважуємо їх у рукотворній красі вогників, прозорому зимовому повітрі, інії на пухнастих кронах сосен, дзенькоті звізд колядників і усмішках найдорожчих. Роботи Івана Притули теж про магію Різдва, коли у місті та серед гір котиться радісна звістка.

Про автора

Іван Притула народився у 1988-му році, живе та працює у Львові. Після 12 років у боксі вирішив залишити карʼєру спортсмена. Почав малювати у 2015-му. Окреслює власний стиль як «притулізм» - гра слів, яка першочергово означає «притулитись до людської душі». Роботи є у приватних колекціях 20 країн світу. Учасник численних колективних виставок і автор до десяти персональних, найсвіжіша відбулась восени у паризькому соборі святого Володимира поруч із Лувром.