Музичні сніданки в "Штуці" ПОВЕРТАЮТЬСЯ! І тепер вони будуть два рази в тиждень - у вівторок і четвер з 10.15 до 11.00. Приходьте! Запашна кава, пляцки-торти-штруделі особливо смакують під звуки раритетного піаніно, що беззастережно підвладне пальцям Роксоляни Мисьо-Пасічник.

Що нас чекає після 8 січня - невідомо! Перефразовуючи слова Василя Симоненка, скажемо: Для музикування в нас часу мало, для мовчання - у нас віки! Тому поспішімо створити собі різдвяний настрій в подвійній мірі, щоб його вистачило аж до Стрітення...

19 і 20 грудня у “Штуці” Святомиколаївські дні - з концертами, знижками і святковою виставкою.

Ви вже придумали, як провести вікенд? Як розпорядитись затишними днями, які пролетять так блискавично? Заплануйте час з найдорожчими, він безцінний!

Два дні поспіль з 18:00 до 19:00 відбуватимуться фортепіанні концерти Олексія Карпенка. У програмі популярні зимові мелодії. На спеціальне меню діятиме 50% знижка, у т.ч. на чаї, каву та випічку. А тлом для радісних зустрічей з близькими і друзями стане яскрава виставка живопису Квітослави Булавіної “На вечірку!” Запрошуємо, будемо раді зустрічі!

У вівторок 15 грудня о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Філіпа Клоделя "На порозі зими" (Франція, 2013).

Олег Яськів: "Зима наближається до нас тихою повільною ходою. Охолоджує надмірні пристрасті, кристалізує емоції, дарує час на саморефлексії та погляд на іншого. Нагадує, що всього може бути менше, а головне може ховатися в малому: у доторку, у слові, у погляді, у вчинку.

Фільм французького режисера Філіпа Клоделя «До настання зими» такий же затишний, як і довгі зимові вечори, які огортають нас щораз більше. Інтонаційно ніжний, немов перша паморозь, він делікатно торкається глядача негаласливими, але влучними фразами, домальовує фрактальні візерунки доль людей, які достатньо прожили і достатнього досягли щоби мати право на помилки та їхнє спокутування.

У центрі сюжету немолоде подружжя респектабельного нейрохірурга, яке переживає кризу стосунків. Перед нами домашні сцени щоденного подружнього життя, які конспектують такий звиклу для багатьох кризу. Як це зазвичай буває, стосунки героїв каталізує молода незнайома дівчина, яку пов’язує з лікарем якась таємниця минулого. Поступово відкриваються і інші таємниці життя героїв, які до цього часу вдавано не помічалися: стосунки з дорослими дітьми, з другом, який давно закоханий у дружину, з власним сумлінням. Але головне – те, що ці стосунки змушують героїв переглянути власне життя і прийняти власні помилки.

Стосунки у сім‘ї, яка живе, як здається, вже вічність і у якій мало що насправді відбувається, вислизають, немов чужі листи з розкритого конверту. І нам залишаються для мимовільного підглядання фрагменти чужих історій, до болю інколи схожі на власні. Немов у складній людській системі, нервові рецептори цього фільму нагадують нам як важливо говорити зі своїми дітьми і говорити вчасно, а не коли «на порозі зима», що жертвувати родинністю на користь правди не завжди доречно, що кохання, навіть якщо і здається, що холоне, насправді може відтанути від тепла цілеспрямованої уваги.

У цьому фільмі немає снігу, так само як і в нашої зими. Але він тече повільно, немов впевнена у своєму спокої ріка, несучи повз нашу розсіяну увагу глибокі думки. Це нам, на ожеледиці неврозів і дедлайнів, і в особистому житті вслід за цією руйнівною інерцією хочеться динаміки, поспіху, зміни декорацій, які часто закінчуються порожнечею.

Те що режисер має близькі стосунки з літературою відчувається по тому як сценарій ретельно зважує слова, жонглює діалогами, виплітаючи павутину сенсів. І справді, Філіп Клодель у першу чергу все ж таки письменник, популярний у своїй країні та Європі автор десятків романів і повістей. Проте його хай і нечасті спроби у кінорежисурі не дозволяють цілком погодитися з таким поглядом. Адже його перший фільм, пронизлива життєва драма про трагедію жіночої долі « Я так давно тебе люблю» (2008) з прекрасним дуетом Крістін Скотт Томас і Ельзи Зільберштейн, став більш ніж достойним дебютом для вступу до вищої ліги режисерів.

Як властиво усім хорошим фільмам, жанр фільму «На порозі зими» однозначно визначити складно: це і драма, і трилер, і артхауз, і психологічне розслідування. Та безперечно, що цей фільм про сімейні та міжособистості цінності та небезпеку їх втрати.

Улюблена акторка Філіпа Клоделя, англійська акторка Крістін Скот Томас знову не підводить і веде складну партію зрілої та мудрої жінки, до якої холоне чоловік, піддавшись магії таємничої молодої незнайомки. Їй вторує, мабуть, найважливіший французький актор останніх десятиліть Даніель Отей, якому з віком вдаються щораз складніші у психологічному плані ролі.

Прекрасно інкрустований оперною музикою Пуччіні і сучасними клавірними медитаціями, тепло кадрованими образами дизайнерських садів та сучасної урбаністичної заміської архітектури, доповнений ніжними ролями другорядних персонажів Рішара Беррі та Лейли Бехті, фільм ще раз підтверджує майстерність французів у роботі з нерозважальним кіном.

З таким фільмом можна легко загубитися від щоденних обов’язків, посидіти у сутінках нічних ламп на самоті, зрозуміти що, коли і чому пішло не так і як це виправити. Всіх відповідей ви, звісно, не отримаєте. Але принаймні задумаєтеся над головним…".

Аvant l’hiver, Philippe Claudel, 2013


13-го грудня будемо слухати “Один в каное”, “Океан Ельзи”, “Другу ріку”, “Скай”, “Антитіла” та інших хороших українських виконавців. За фортепіано Микола Лахман, початок о 18:00. Будемо раді зустрічі!

6 грудня, у неділю, о 18:00 запрошуємо на улюблені мелодії з кіно у виконанні піаніста Олексія Карпенка, вхід вільний.

Програма:
- Billie Eilish "No time to die";
- Lady Gaga, Bradley Cooper "Shallow" - із к/ф "Народження зірки";
- Yann Tiersen "Amelie" із к/ф "Амелі";
- Yann Tiersen "La valse d'Amelie" із к/ф "Амелі";
- Ramin Djawadi "Main theme Game of thrones" із серіалу "Гра престолів";
- Roy Orbison "Pretty woman" із к/ф "Красуня";
- Justin Hurwitz "Mia and Sebastian's theme" із к/ф "Ла-ла-ленд";
- "How far I'll go" із мультфільму "Ваяна";
- Jean Pierre Taieb "Running after my fate" із к/ф "Розділювач";
- Leonard Cohen "Hallelujah" із мультфільму "Шрек";
- Whitney Houston "I will always love you" із к/ф "Охоронець";
- Celine Dion "My heart will go on" із к/ф "Титанік";
- "Let it Go" із мультфільму "Холодне серце";
- Hans Zimmer "Time" із к/ф "Початок";
- Hans Zimmer "Maine theme Interstellar" із к/ф "Інтерстеллар".

1 грудня, у вівторок, о 18:00 запрошуємо на відкриття першої персональної виставки живопису Квітослави Булавіної “На вечірку!” у кав'ярні-галереї “Штука”. Експозицію можна буде оглянути щодня з 10:00 до 19:30 до 10-го січня, вхід вільний.

2020-ий - рік постійних викликів, схожий на смугу перешкод. Тому прощаємося з ним бурхливою вечіркою - гамірною і яскравою, з бульбашками шампанського і блискітками. Над гостями крутиться дискобол, всі клопоти на паузі, у списку справ - танці, безтурботні розмови та усмішки. Пірнаємо у свято і кличемо вас!

Про авторку
Квітослава Булавіна народилася у Львові. Навчалася на графічному дизайні у коледжі ім.Івана Труша. Зараз — студентка Львівської політехніки на спеціальності “Дизайн”. Учасниця кількох колективних пленерних виставок у кав'ярні “Штука”.

27 листопада, найближчої п'ятниці, запрошуємо на вечір музики Клода Дебюссі. Початок о 18:00, за фортепіано Павло Гречка.

Крім добре знаного "Місячного сяйва", послухаємо до десяти мелодій композитора, які розгорнуть історію його творчого пошуку.


Любі гості! Зважаючи на неоднозначність ситуації, що склалася довкола нових карантинних обмежень, у нашій роботі зміни. Що це означає? У суботу та неділю працюємо у форматі "з собою", інші дні - як звичайно. Будь ласка, дбайте про безпеку - себе і близьких, одягайте масочку </div>


<hr width=

1 листопада з 19:00 у “Штуці” звучатимуть українські мелодії у виконанні Лілії Вовк (голос) та Євгена Яворського (гітара). Резервація — 097 5868195.

У програмі:
  • “Сидить пташок”, народна;
  • “Я піду в далекі гори”;
  • “Ніч яка місячна”;
  • “Легенда про Івана та Одарку”;
  • “Місяць на небі”, народна та інші.

1 листопада, в неділю, о 17:00 Львівський фотомузей та Історико-краєзнавчий музей культури та побуту Бойківщини у Ціневі запрошують на відкриття виставки авторських світлин “Ярослав Коваль, або той, хто світлив історію” у кав'ярні-галереї “Штука”. Експозицію можна буде оглянути щодня з 10:00 до 19:30, вхід вільний.

Ярослав Коваль – неординарна постать українського фотоаматорського руху Галичини. Його шлях до фотомистецтва розпочався у десятирічному віці, коли хлопчина обміняв карабін, знайдений його старшим братом на околиці села у період Першої світової війни, на фотоапарат. З того часу своє вміння світливець вдосконалював впродовж усього життя. Фотомитця справедливо називали «ковалем галицької фотографії», а світлини – справжніми реліквіями, адже вони «простягають промені у вічність».

На виставці представлено вісімнадцять світлин 1930-х років авторства Ярослава Коваля, оцифрованих Романом Метельським зі скляних негативів, частина яких належить до колекції Львівського фотомузею, іншу частину надано Історико-краєзнавчим музеєм культури та побуту Бойківщини у Ціневі, одним з організаторів якого був Ярослав Коваль.


Про автора

Народився майбутній фотограф у 1908р. в с.Цінева Долинського повіту (тепер Рожнятівський район Івано-Франківської області). Був активним пластуном, членом фотогуртка, брав активну участь у антиалкогольній та антинікотиновій агітації в школах на теренах усієї Галичини.

Під час навчання на філософському факультеті Львівського університету на початку 1930-х записався на лекторат фотографії, де викладав знаменитий майстер фотографії Юзеф Світковський.

Коли у Львові постало Українське фотографічне товариство (УФОТО), Ярослав Коваль став його активістом, співпрацював із його друкованим органом – фотомистецьким журналом «Світло й Тінь».

У 1934 р. переїхав до Рожнятова і відкрив там свою фотомайстерню, яка мала вивіску «Робітня фотографа Ярослава Коваля». Добрі відгуки про фотографа Коваля із Рожнятова дійшли і до митрополичої резиденції у Підлютому, тож молодий світливець-пластун не оминав жодної нагоди побувати поблизу Кедрових палат Митрополита Андрея Шептицького, «полюючи» за цікавими сюжетами і цікавими людьми. А також став особистим фотографом Його Ексцеленції. Із тих часів збереглося близько двадцяти рідкісних світлин із Митрополитом Андреєм Шептицьким.

Ярослав Коваль зумів до кінця життя пронести любов до рідної Галичини, яку фіксував об’єктивом свого старенького фотоапарата. Вмів любити життя таким, яким воно є, що ми й можемо побачити на світлинах майстра.