Після 24-го лютого наші життя поділились на "до" і "після", у нових обставинах з'явились нові ролі та виклики. "Це я граю на фортепіано, граю на залізничному вокзалі для людей, які втратили свій дім, для людей, в яких забрали їхнє життя, і вони їдуть у невідоме. А я граю, щоб людям було трішки легше на душі, і щоб витіснити їхній біль від жахливих спогадів силою музики"

У камерній атмосфері кав'ярні послухаємо чудову музику, яка дарує надію, підтримаємо один одного і наберемося сили продовжувати боротьбу. Слава Україні!