У вівторок 8 квітня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Паоло Соррентіно «Велика краса» (Італія, 2013).

Продираючись крізь переплетіння обов’язків, зв’язків, знань, ілюзій та ерзаців, ми ризикуємо загубити головне уявлення про світ як уособлення краси. Численні війни та гуманітарні катастрофи, революції та контрреволюції, глобальні та локальні кризи, стихійні лиха та економічні дефолти, українська корупція та російська пропаганда, погана література, бездарне кіно, вульгарні люди та брудні вулиці… У кожного знайдуться власні причини загубити красу. Або принаймні перестати помічати її.

Але ж це краса насправді наповнює простір формами, а життя змістом, дарує любов та натхнення і навіть живить силами у скорботні часи.

Так, інколи важко підняти голову. Так, інколи важко відкрити очі. Так, деколи складно повірити. Так, інколи складно почути. Так, незчисленні обов’язки, зв’язки, знання, ілюзії та ерзаци.

Порятунок марно шукати у фінансово успішних.

Новий фільм талановитого італійського режиссера Паоло Соррентіно «Велика краса» – грандіозна фреска сучасного духовного стану Європи. Продовження діалогу про цивілізацію та культуру, розпочатого понад півторіччя тому великим Федеріко Фелліні у фільмі «Солодке життя». Обидва майстри відчули кризу цінностей сучасної людини, холодний вітер відчуженості та духовної апатії, щораз більше декоративність краси рукотворної і нерукотворної, в оточенні якої відбувається велика втрата. Обидва фільми стали естетичними сповідями закоханих у красу і людину митців.

«Велика краса» – спокійний і зосереджений фільм-роздум, знятий у декораціях неймовірної краси архітектурних пейзажів Італії, оздоблений прекрасною музикою.

Краса підносить, тоді як духовне виснаження опускає. Так і ми, глядачі чи то співавтори фільму, балансуємо між небом і землею, шукаючи відповіді на головні питання. Питання, які не змінюються вже впродовж тисячоліть, але, схоже, продовжують залишатися без остаточних відповідей.

Світ гостро відчув проблематику цього фільму. Як відповідь – широке визнання «Великої краси» – найвищі нагороди на провідних кінофорумах і статус мало чи не найголовнішого фільму минулого року. Таке визнання – не лише ознака художньої якості фільму, але й актуальності проблем, які підняті режисером.

Соррентіно став достойним спадкоємцем великих майстрів італійського кіно. І одним з кращих серед тих сучасних режисерів, які турбуються не про касові збори, а про глибину і тривалість впливу фільму на кожного глядача.

Своїм новим фільмом він звертається просто до кожного з нас, українців, тих, які стоять на початку нового історичного етапу. Він нагадує, що краса – це головний слід Бога на землі, а її втрата – найбільше покарання, яке людина може понести. У цьому житті…

Олег Яськів

Paolo Sorrentino, La grande bellezza, 2013

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/