У вівторок 4 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Бертрана Таверньє «Опівнічний джаз» (Франція-США, 1986).

Джаз – один з найяскравіших та загадковіших феноменів минулого сторіччя. Він став справжнім притулком для самотніх душ, кількість яких примножували численні військові та економічні катаклізми тієї епохи.

Він став дуже особистою музикою для людей, здатних глибоко відчувати сум та радість, любов та розлуку. Він став акустичним супроводом доброго алкоголю, тютюнового диму і навіть легких наркотиків. Він окреслив координати епох та кращі роки цілих поколінь.

Багато розумних людей люблять джаз. Навіть ті, хто не розуміють, також його люблять. Бо неможливо не любити музику, що ллється з душі музиканта просто в душу його слухача. Бо неможливо не відгукуватися на щирість і біль.

При такій помітній ролі джазу в історії культури останнього сторіччя, існує на диво мало фільмів, які намагаються розкрити його природу. Причому одна з найуспішніших таких спроб належить французу, а не американцю.

Майстер французького кіно Бертран Таверньє пристрасно любить джаз. А його фільм «Опівнічний джаз» став кінематографічним освідченням любові до джазу і одним із кращих, які розкривають його природу.

У цьому фільмі ви зустрінете всі ознаки, притаманні джазу: атмосферу вечірніх міст, тютюновий дим, тьмяне освітлення клубів, голоси труби та саксофону, чорношкірі одухотворені обличчя, присмак алкоголю на губах, історії людських драм від незнайомців та сліди поцілунків від самотніх жінок… Але це водночас і фільм про дружбу та надію на світло у житті, яким би важким воно не було.

Для тих, хто розуміється на джазі, імена Бада Пауела та Лестера Янга, на біографіях яких побудований фільм, звучатимуть як ноти знайомої мелодії. Те, що в епізодичних ролях, але все ж на екрані з’являються легенди джазу Гербі Генгок, Джон Маклафлін, Рон Картер, Вейн Шортер, Бобі Гатчерсон лише розвине уявну мелодію в імпровізацію з власного життя. Те, що відомий тенор-саксофоніст Декстер Гордон не лише грає музику у фільмі, але й виконує головну роль, стане приводом відволіктися від буденності.

Ну а джазові імпровізації Гербі Генгока, написані спеціально для фільму, за яких він отримав і «Оскара», і «Сезар», сподіваюсь, примусять відкласти необов’язкові справи і прийти у кіноклуб, щоб у майже такій же теплій, інтимній атмосфері подивитись добре кіно, головним героєм якого є прекрасний і улюблений джаз…

Отож, до зустрічі…