У вівторок 17 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Роже Планшона «Лотрек» (Франція, 1998).

Яскраве сонце, відкриті тіла дівчат, холодне вино, повільне застигання часу – все це загалом п’янке очікування відпочинку налаштовує душу на особливий настрій. У такі хвилини хочеться мислити фарбами, нотами, віршами. Хочеться відхилитися від прикрої і напруженої української дійсності, хоча б на декілька годин стати знову собою – вільною людиною у європейському культурному просторі.

Добрий спосіб “викликання” краси – фільм, у якому краса є головною матерією, а ті, хто її створював – головними героями.

Фільм “Лотрек” відомого актора та режисера Роже Планшона – не лише вдала біографія видатного художника Анрі де Тулуз-Лотрека, одного з культових художників тієї прекрасної епохи, але також прекрасний зразок “зліпка часу”, у якому сцени, костюми, обличчя акторів, музика, інтер’єри відтворюють зовнішній та внутрішній світ як Лотрека, так і його видатних колег – Дега, Ван-Гога та інших митців і всі разом – Дух епохи.

Життя Лотрека – достатньо драматичне, позначене печаттю фізичного каліцтва, протистояння з аристократами-батьками та академічним буржуазним середовищем. У цій боротьбі художник знаходив найбільш комфортний притулок серед панянок напівсвіту, танцівниць канкану та проституток дорогих борделів. Їх він переважно малював, карбуючи цим самим у вічність та вважаючи, що правди у їхніх обличчях та долях більше, ніж у найвишуканіших товариствах, а Бог саме їх – опущених та знедолених – взяв під свою опіку.

Фільм цілком налитий живописом – як академізмом, так імпресіонізмом та постімпресіонізмом, цілком просякнутий духом кабаре та канкану, який щойно тоді з’явився та завдяки щедрій підтримці Лотрека, активно йшов у маси.

Навіть темпо-ритм фільму та його літературна акустика покликана створити ілюзію присутності та співучасті. Трохи ексцентрики, легкий гумор, контрастні до жартів глибокі душевні зізнання, любов та ненависть, слава та ганьба практично відтворюють ефект стрімкого та божевільного канкану, від якого і колись, та й тепер голова йде обертом.

У затінку від літнього сонця, у сутінках кіноклубної атмосфери можна отримати особливу насолоду від фільму, героями якого є світлі та геніальні художники, а також ми, які виростали на їхніх шедеврах…

Олег Яськів

Lautrec, Roger Planchon, 1998

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/