У вівторок 13 вересня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Мартіна Макдонаха «Колись у Брюгге» (Великобританія-США, 2008).

Інколи можна розповісти про щось, наприклад про місто, оминаючи найголовніше, уникаючи очікуване – тонкими доторками додаючи мазки, зупиняючи процес, відходячи на кілька кроків та наближаючись знову. І ніби не говориш про місто, а воно виринає як у передранковому вересневому сні – раптово, вражаючи досконалістю. Прокинувшись остаточно, намагаєшся згадати сон цілком, але він вислизає з пам’яті. Залишається далекий дзвін старих дзвонарень, ранкове сонце з крижинками осені у повітрі, неймовірна чистота простору поміж кам’яницями і чиїсь сліди на вологій бруківці. А ще непереборне бажання приїхати у це місто. Яке щойно наснилось, яке було поруч, у твоєму сні. І вже не так важливо, що відбувалося з тобою чи іншими у тому місті. Важлива правильна нота, яка звучить у тобі. Як післясмак від доброго вина чи справжнього поцілунку….

Запаморочливий дебют ірландського режисера та письменника Мартіна Макдонаха спантеличує жанровим пазлом. Ніби й детектив, а може й бойовик… Хоча схоже і на драму. Але коли завершуєш дивитись цей фільм, то думаєш: Господи, яке ж це має значення, адже я так хочу у Брюгге! Може й не реальне місто, але це точно – з мого дитинства, де дітлахи нечутно їздять велосипедами вузькими вуличками, а у воді відбиваються постаті його казкових мешканців. Неймовірно вдала стилістика фільму кожним кадром промовляє до серця. Як казка, але для дорослих. Бо діти у таких казках живуть, а дорослі лише мріють або пригадують дитячі відчуття. Плинна, невловима поезія краси і злочину, радості і каяття, мудрості і простоти.

Тому нічого більше про сюжет фільму.  Я лиш запрошую у магічний світ, де, як у геніальній страві, все просто – трохи доброї музики (що там доброї, божественної музики), кілька класних акторів (навіщо я це кажу про Коліна Фарелла і Райфа Файнза!), багато-багато вдалих кадрів (все, все на тлі неможливо красивого міста) і все це заправлено нестримним талантом режисера помноженим на витончений як осіння паморозь гумор.

Всього півтора години кіна… і ти починаєш мріяти про щось більше… Вірте мені, мрії мають свій початок…

Олег Яськів

In Bruges, Martin McDonagh, 2008

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/