У вівторок 13 травня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Стівена Фрірза «Філомена» (Великобританія, США, 2013).

Новий фільм талановитого британського режиссера Стівена Фрірза “Філомена” – сміливе переосмислення тем прощення та повернення у сучасній Європі. Чесний фільм, який у кожному кадрі відповідальний перед глядачем, у кожному слові спрямований на людину. Фільм, який підносить із напівзабуття проблему матері та дитини у глибокому, психологічному та метафізичному аспектах.

Історія, яка лягла в основу фільму, типова для повоєнної Європи і дуже символічна для сучасної: пошук матір’ю власної дитини. У післявоєнній католицькій Ірландії дівчат, які “невчасно” народжували дітей, часто віддавали у монастирі, ховаючи їх від суспільства, а самих дітей згодом передавали у прийомні сім’ї. Одна з таких реальних драматичних історій покладена в основу фільму.

Дорога матері назустріч втраченій дитині розтягується у десятиріччя, або у міфологічному сприйнятті, і на тисячоліття, адже це одна з вічних тем людської історії, незліченні варіації якої наповнювали високу літературу ще з античних часів. Розлучення матері з дитиною – одна з фундаментальних життєвих трагедій, якими небезпечний наш світ. Навіть сьогодні, коли втрата фізичного зв’язку часто трансформується у відчуження психологічне.

Інший режисер міг би перетворити сюжет фільму на мелодраму з детективним підтекстом. Проте британець Стівен Фрірз завжди відрізнявся бажанням та вмінням проникати у глибини людської природи і, відтак, виплітати складний, часто неоднозначний лабіринт емоцій та вчинків, тим самим наближаючи своє кіно до справжності. Його фільми – це завжди переконливий сюжет, блискучі діалоги, майстерна гра акторів, атмосферна музика. Тобто, максимальне дистанціювання від мелодрами.

У фокусі його останнього фільму – знову смілива дискусія на непопулярні теми співвідношення духовного та релігійного, конформізму та свободи у сучасному житті. При цьому фільм, завдяки майстерним діалогам та витонченому, але ненав’язливому гумору, залишає повітряне, легке враження. Режисер не маніпулює ознаками жанру, не нав’язує глядачеві потрібні акценти. Лише запрошує до вихованої розмови.

Разом з цим “Філомена” – справжнє ліричне послання усім, хто втомився від штучності, яка нав’язується соціальними чи міжособистісними стереотипами. Такі фільми «рятують» репутацію кінематографу як мистецтва. Переконаний, що для багатьох фільм стане дуже особистим не стільки через накладання власного досвіду, а швидше через співпадіння хвиль внутрішнього хвилювання, яке складає духовний пульс кожної мислячої людини. А це, погодьтеся, найкоротший шлях до серця…

Олег Яськів

Нагороди: Приз Британської кіноакадемії, 2 призи Венеціанського фестивалю.

Philomena, Stephen Frears, 2013

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/