У вівторок 1 травня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Джеймса Лепайна «Експромт» (Великобританія-Франція, 1991).

Весна приходить з музикою. Вона не тільки у звуках талої води, шумі перших дощів чи трелях невидимих птахів. Вона народжується у самій людині, віддзеркалюючи її переживання перших квітів, свіжої зелені, легкого одягу. Все сповільнюється і поступово набирає фарб. Оці пунктирні мелодії, часто невпізнавані, стають нашою «одою радості». І так щороку. Щороку закохуємося у весну, у тих кого вже давно любимо або ж тільки щойно зустріли. У гарні вчинки, які помічаємо або продовжуємо очікувати. Ці мелодії є завжди неповторними, дуже особистими експромтами, і варто їм лише зустрітися зі звуками справжньої класики, як одразу спалахує гарний настрій, ми впускаємо весну на повні груди і видихаємо добрий настрій, наповнюючи простір емоційною свіжістю.

Саме такий настрій випромінює  британський фільм «Експромт». Цей фільм буквально наповнений музикою, фарбами та словом, оскільки розповідає про епізоди життя богеми дев’ятнадцятого сторіччя: композиторів Фредеріка Шопена і Ференца Ліста, письменниці Жорж Санд, художника Ежена Делакруа та поета і драматурга Альфреда де Мюссе. У певні періоди життя ці генії складали бурхливе, але дружнє товариство і саме ці періоди стали найпліднішими у їхній творчості.

Фільм театрального режисера Джеймса Лепайна вирішений у легкій драматично-комедійній манері. Звичайно, що він розповідає історію великого кохання Жорж Санд і Шопена. Але знаючи біографію Жорж Санд, правильніше буде припустити, що ми знайдемо не одну любовну історію, а декілька і що стосунки талановитих друзів-коханців будуть бурхливими і переповненими емоціями.

Рідкісна для мистецтва здатність поєднувати глибокий зміст з легкою формою проявляється в «Експромті» не лише завдяки добрій режисурі, але й чудовій акторській грі Джуді Девіс, Г’ю Гранта та Емми Томпсон. І звичайно, музика… Музика Шопена, Ліста та Бетовена наповнюють весняним настроєм не лише фільм, але й серця його глядачів.

Не виключено, що емоційна складова сценарію була підсилена тим, що сценаристка Сара Кернокан є дружиною відомого постановками мюзиклів режисера Джеймса Лепайна і емоційні таємниці їхнього подружнього життя могли відобразитися і на фільмі. Легка та іронічна інтонація цього фільму приємно відрізняється від дебюту жінки-драматурга у культовому еротичному фільмі «Дев’ять з половиною тижнів» і більше пасує навіть не настроям більшості творів Шопена чи тієї ж Жорж Санд, а п’єсам вітряного гульвіси Альфреда де Мюссе. Тим не менше, для кращого перевтілення в епоху актори навіть брали уроки гри на фортепіано.

Фільм – попри дивертисментні інтонації – дозволить створити або ж посилити гарний настрій і, сподіваюся, що принесе справжню радість усім шанувальникам класичної музики, літератури та живопису і, звичайно, кіно, яке щасливо поєднало ці мистецтва.

Приходьте. Відпочиваймо зі справжнім кіном…