У вівторок 28 травня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Паули ван дер Уст «Чорні метелики» (Нідерланди, 2011).

Мені продовжує здаватись, що європейське кіно найсильніше, і що у кінематографічному плані Європа – це також континент зі своїми відмінностями у темпераменті, кольорах, відчутті часу. У кожної країни (з тих, які присутні на кінематографічній карті) свої генії і особливе ставлення до світу, жінок, алкоголю та совісті.

Гратися розкішним бісером європейських фільмів можна нескінченно довго, майже ціле життя. Зрештою, Кіноклуб це і робить, пропонуючи вам смачні та рідкісні коктейлі. Адже добрі фільми завжди вимагають особливого підходу до їх сприйняття і обов’язково залишають неповторний післясмак.

Знайомство з óбразами Європи продовжуємо з країни, яка, з огляду на свої людські та матеріальні ресурси, внесла непропорційно значний внесок у розвиток світової культури та економіки. Нідерланди – не лише країна першої буржуазної революції, великого живопису, найбільших колоніальних компаній, тисячі сортів тюльпанів. Це народ, який переміг природу та відвоював життєвий простір у моря, а також зробив революцію тактики у футболі.

До всього цього слід додати потужні кінематографічні традиції та самобутню сучасну школу нідерландського кіно. Трохи віддалену від європейського мейнстріму, але від того, можливо, навіть більш цінну та оригінальну. Нідерландські фільми виділяються лаконічністю, гостротою та дещо стриманою емоційністю. При цьому, кращі з них – чесні та людяні, звернені до звичайної, сучасної, європейської людини. Тобто, і до нас також.

Окрім визнаних майстрів Йоса Стерлінга, Алекса Ван Вармердама та Пола Верховена зараз у Нідерландах домінує молоде покоління, яскравим представником якого є Паула Ван дер Уст. Саме це покоління продовжує збирати найвищі нагороди на кінофестивалях, підтверджуючи, що минулі успіхи були не випадковими, і що у Нідерландах існує власна школа кіно, яка готує чудових режисерів.

Фільм «Чорні метелики» розповідає не лише про драматичне життя видатної південно-африканської поетеси Інгрід Йонкер, яку називали «південно-африканською Сильвією Платт», але й подає цілісну картину життя білих голландських колоністів (буррів) у ПАР, особливо інтелектуальної та політичної еліти. Цей фільм пастельними і подекуди різкими мазками відтворює інтелектуальну атмосферу, яка панувала серед білих колоністів у другій половині минулого сторіччя. В центрі його уваги не лише життя богеми, але й дух поезії (чи її лабораторія) у один з періодів її розквіту. Це смілива спроба не лише супроводжувати трагічне життя відомої поетеси, але й зануритися у творчий світ інтелектуалів, серед яких чимало стали видатними і відомими у світі письменниками. До певної міри фільм став голосом “білої Африки”, якщо не її душею, що вже само по собі є рідкісним явищем у кінематографі.

Тому перед вами – талановите нове європейське кіно, яке зайвий раз переконує, що кращі фільми таки роблять у Європі. Приходьте, будемо переконуватися разом…

Black Butterflies, Paula van der Oest, Netherlands, 2011.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/