17.07 2018: Кіноклуб Олега Яськіва: "Басейн" (Франсуа Озон, Франція, 2003)
У вівторок 17 липня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Франсуа Озона «Басейн» (Франція, 2003).
Тонка лінія між дійсністю та уявою неслухняною хмариною розчиняється перед нашим розпеченим на сонці зором. А ми цього і хочемо. Загубитись у дійсності, перездати карти, приміряти маски. Раптом знайдемо кращу.
Кожен щось творить: хтось на папері, хтось в уяві. Людина не може не творити. Не може не змішувати дійсність з вигадкою, не може не коректувати профіль свого життя фантазіями чи поезією. Бо натхнення – немов яскрава тропічна птаха, яка ховається у хитросплетіннях ліан. Воно заманює автора у сутінкову невідомість, холодить небезпекою, позбавляє впевненості усталеного життя. І неважливо хто цей автор, популярний письменник чи його невідомий читач.
Інтригуюча тема природи творчості віддавна хвилювала інтелектуалів. Цим переймалися автори ще в античні часи, дискутуючи з богами під джазові імпровізації арф та приправлене спеціями молоде вино. І до сьогодні з кожною новою спробою додається хіба що нова наукова робота чи роман, але не аргумент для кінцевої відповіді.
У фільмі “Басейн” робиться чергова спроба візуалізувати дух творчості. Віднайти фантастичне дзеркало, у якому можна буде розгледіти обриси натхнення. І слід визнати що це одна з кращих спроб в історії кіно.
Воно й не дивно, адже автором фільму став той, хто з натхненням – на близьку руку, для кого творчість – не ремесло, а спосіб бачення світу. Його звати Франсуа Озон і його бояться фарисеї та очікують прогресисти.
Франсуа Озон був одним з перших режисерів, які вивели французьке кіно з летаргійного сну восьмидесятих. У середині дев’яностих він сміливо увірвався на кінематографічний Олімп провокаційними фільмами відверто антибуржуазного характеру з виразним авторським почерком. Йому достатньо було кількох фільмів щоби посісти ключове місце у французькому і світовому кіно. У такому статусі, з нетривалими періодами творчого спаду, він залишається і до сьогодні.
“Басейн” – одна з кращих його робіт. Психологічна мелодрама з гічкоківським присмаком розповідає про авторку детективних романів, яка приїжджає на південь Франції у маєток свого видавця щоб відшукати натхнення для написання нового роману, який виведе її з кризи. І тут, посеред райської природи, буколічної тиші вона зустрінеться з тією кого вона не очікувала побачити…
Далі не варто розповідати хоча відірватися від екрану буде складно. Адже фільми Озона завжди відрізняються цікавим сюжетом і тому його кіно, попри свою елітарну спрямованість, цілком доступне широкій публіці. Проте режисер вміло граєтся з глядачем. Він як добрий психолог розуміє, яке кіно цікавить сучасників. І тому його фільми завжди на межі: між драмою і трилером, між еротикою і романтикою, між пристойністю і гріхом. Саме тому його називають найбільш гічкоківським режисером сучасності.
Він має якийсь магічний вплив на кінозірок, через що зніматися у його фільмах стає для них великою честю. От і у цьому фільмі зіграв дует кінодів різних епох – прекрасна у шляхетній присмерковій красі Шарлотта Ремплінг та несамовито сексуальна Людівін Саньє. Вийшла достойна партія рівних гросмейстерів, за якою з насолодою (інтелектуальною та еротичною) спостерігаєш.
Зупиніться посередині літа. Підгляньте з-під завіси на інший світ. Можливо, він створений вами…
Чекаємо. У Кіноклубі!
Олег Яськів
Swimming pool, François Ozon, 2003
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/